Колишні однокласники и одногрупники, в котрих я був керівником: прошу звіритися з вашими списками. Залиште, будь-яким способом, відомості та побажання о можливій інформації про себе, в них (див. в меню "Контакти").

   Багато років розробляв прилади та системи керування, заради цікавості, а також для полегшання та підвищення ефективності труда радянських людей. Співробітники, организація творчого труда, гордість від роботи у галузі по більшості напрямків випереджавших світові досягнення, у тому числі – США, створювали неповторне відчуття причетності до діла, про яке, коли був юнаком, тільки невиразно мріяв. Власної належності великій країні та вічності.
    Усе б було нічого, але колишєє предчуття, а за тим, безуспішна боротьба з фактами деградації суспільства, після мілкобуржуазної хрущьовської відлиги, та із планомірним развалюванням, точно налагодженого механізму управління соціалістичним виробництвом, постійно пригнічували. Країна, з інтелектуально та экономічно, діннамічно розвиваючоїся, знов перетворювалась у сировинний додаток западу.

   Жадібність одних, боягузтво та пристосуванство інших, вели до повсюдного утворення удільних князівств з населенням що представляє собою безідейні зграї і стада споживачів. А до державної влади, з часом, дісталися люті вороги народу: горбачови і єльцини, кравчуки та язови, яковлеви і левко лук'яненки.

Дитбудинок. Курганська область. Росія, 1937 р. Джерело: тут.

    Це їх жадібні і заздрісні, ідейні й рідні предки в 30-і і 40-і роки, займалися шкідництвом, вбивали активістів. Хто і під прикриттям партквитків, в умовах дворічного континентального неврожаю і жорстокої необхідності розплачуватися із заходом за договорами за поставлене обладнання для споруджуваних заводів і електростанцій, погіршували голод підпалами і отруєнням колгоспних хлібних полів, топівшіх, так необхідний людям, хліб і влаштовували резню в дитбудинках, де держава рятувала дітей. Вони ж, у небезпечне для країни передвоєнний час, зводили наклепи на наших дідів, прирікаючи їх на смерть.
    Війна. У знайомої мені Софії Антонівни c вул. Української (там на зовнішніх кутах балкона одного з будинків, з псарнею у дворі, періодично влаштовувалося показове повешаніе патріотів), дочка працювала перекладачкою в гестапо, народила дівчинку від німців, а після війни вдало вийшла заміж, і з отримавшим підвищення чоловіком та новими дітьми переїхала жити до столиці. Дівчина моя, Надя, знімала кімнату в одному з флігелів, що дядько Михайло з вул. Кронштадської побудував біля свого будинку, поки місто було окуповане фашистами. Сусіди по вулиці допомагали будувати. Як не допомогти «шановному» поліцаю. Коли після нашого спілкування, я йому в чомусь не поспівчував, він спробував душити мене. Зрадники - дуже вразливі істоти (це тим, що обурюються нинішнім, зі своєю рідкої правдою - заспокойтеся, не з вами розмова, вас і більше, і за вас тепер заступаються).
    Потім вони, здійснювали розбазарювання величезних державних коштів, в тому числі, і на не ефективну допомогу іншим країнам (сучасна "самостійна" Україна, за наявності власної смердючий купки що живуть у розкоші, по світу жебракує). Влаштовували дефіцити продуктів і товарів, яких вироблялося достатньо. І злились на систему за жорсткі ГОСТи на їх якість, при низькій ціні. За що, треба було постояти і в черзі. Але до карток, за наявності величезного розмаху зловживань, і вже махрового шкідництва, не доходило. Це вони, для наживи намагалися кидати папір у ковбасу, збільшуючи таким чином її вагу. За що, несли кримінальну відповідальність, і т.д.

Афганістан. 15.02.1989 р. Вивід радянських військ. Джерело: тут.

    І, нарешті, прийшов ворожий чіткий наказ відступати по всіх фронтах за кордоном та здавати свою країну ворью. Прикриваючи ганьбу Червоними Прапорами, зрадники урочисто, парадно драпали зі Східної Німеччини і Польщі, оголюючи кордон Батьківщини (на відміну від туристів, тягнучи із собою більше посудних сервізів і шмоток). Йшли з Афганістану, де збожеволіле від жадібності начальство намагалося судити льотчика ВПС СРСР майора М.О. Мизіна за те, що в свій літак завантажив для вивезення в Союз наших поранених: що не шкодували тут життя солдатів і бойових офіцерів, а не афганські кавуни, як наказали, де похапцем кидали "9-ті роти". Новоявлених біженців в погонах поселяли, спочатку, і в свинарниках! Зраджені були великі ідеї, люди і країни, від Північної Кореї до Куби.

Розстріл парламенту. Москва. Жовтень, 1993 р. Джерело: тут.

    Члени радянського уряду - ГКЧП, як належить у такому випадку, через засоби масової інформації звернулися до нас: «Батьківщина в небезпеці!». І що? На призовному пункті (Фрунзенського РВК, м. Харків), покручуючи пальцем біля своєї скроні, мені: «Ти один такий зі своїм приписних тут ... ». Коли я вийшов на вулицю, випадково зустрів кращу учасницю свого радіоконструкторского гуртка при школі № 43. Не впізнав її ... Хоча й зараз пам'ятаю, навіть рідних, усіх колишніх своїх учнів.
    Інший, ветеран обвішаний нагородами: «Батьківщину захищати? Так питання не стоїть», офіцер молодший за віком: «Ми звичайні люди», наступний: «Я все життя воював за Росію, а ти відщепенець», схожий: «Я захищаю Україну...» і т.д. Без коментарів. Громадянська війна, що ніколи не припинялася, а лише змінювала методи боротьби, завершилася державним буржуазним переворотом.

Москва. Жовтень, 1993 р. Джерело: тут.

    Моя країна терзалась і грабувалась за участю, в основному вищого складу, 2-х мільйонної, вже давно не Червоної, звироднілої, хаотичної, геть розгубившої власну совість і честь, та що розклалася радянської армії. У мерзенній масі своїй, вгодовані штабні ..., готові тільки прислужувати. То пирхаючи, то догідливо облизуючи господарюючих бандитів, знущатися над тими, і переслідувати саме тих, кому присягали, і кого повинні захищати*. Факт!
    Моя Батьківщина-Мати СРСР безчестилась, руйнувалась, рвалася на частини і привласнювалась злочинцями на очах у майже 20 мільйонів тих, що проголошували себе комуністами, а то і їх руками. Для не згодних безпартійних, колишні члени КПРС фабрикували справи по саботажу, влаштовували судилища і позбавляли роботи. Лояльні ж секретарі парторганізацій отримували посади, в комерційних банках.

Знищено унікальне ПТУ. Джерело:  тут.

   Нинішня капіталістична система, закономірно знаходить відповідних "достойних" громадян в особі таких же, як і всі її прелставники, віроломних злодіїв і негідників, які грабують власний народ, та серед їхніх лакеїв. Тих, хто байдужий до цього насильства. Вона використовує найгострішу патологію свідомості людей, які вважають за краще підкорятися і вірити своїм вічним ворогам, збагатитившимся за рахунок трудових народних мільйонів радянської країни – СРСР. За нашими, радянськими законами, хто не забув: узяв, вимагав (ваучерізація, наприклад) більше 25 тис рублів - розстріл. Зараз модно плутати елементарну справедливість, з чим завгодно: заздрістю, злодійськими законами, недоторканністю награбованого і т.п.
    Щось, з арсеналу самоствердження цих "копалин", випробувано на собі: багаторічна безробіття, в'язниця** (2008 р.), розроблені і виконані з метою залякування, а також вилучення документів, цінної пікетної апаратури розбійні напади та пограбування, голод... І якщо таке, як брудні наклепи газети "Вечірній Харків", ще як-то, в суді, спростовувалося, то сама влада організованої банди мільйонерів, під охороною силовиків, з відключеними людськими мізками, поки що, захоплено радіє.
    Вони, самі прирекли себе на тяжку й неминучу відповідальність за те, що знову посіяли для чесного трудового народу безвихідь і вітер, мертвотної для душі людей, нерівності. Такого масштабу злочинам, для гідного людини свідомості, не існує поняття терміну давності, і боротьба з ними священна.

  Ось і виходить, що різні теми, завдання і шляхи їх вирішення пропоную вам розглянути. Фахівці, можуть познайомитися з точкою зору що зазвичай ігнорується або не збігається з офіційною. Молодь, учні – отримати обгрунтування того, що прогрес суспільства, базується на знаннях і відповідальності.